Наталия Микулак

Роздуми про мир у дні війни

02.07.2016 р. 

«Основи здоров’я»: предмет, що навчає життєвим компетенціям та навичкам збереження здоров’я і життя («Вчимося жити разом»)

______________________________________________________________________

Наша Надія

31.05.2016 р.

Коли надія, бажання усієї країни нарешті здійснюється, приходить усвідомлення й реальне відчуття того, що сила духу однієї людини та підтримка, намагання багатьох можуть зрушити з місця навіть такі залізобетонні аморальні системи як путінська Росія.
Надія на свободі!.. Надія - в Україні!!!
Звучить майже символічно і пророче.
Дати надію всім нашим дітям на кращу долю, на життя у власній заможній державі, на успішну реалізацію і безпеку, - напевно першочергове завдання для нас, дорослих. Навчитися нам усім і навчити наших дітей жити разом, жити в мирі і не втрачати надії. Ніколи. І ні за яких обставин.
Такий приклад Україна сьогодні демонструє світові. І це позиція, гідна поваги, підтримки та наслідування.
Ми - молода держава, але з багатовіковою мрією про свободу, про вільну “сродну працю” на рідній землі. І сьогодні ми відстоюємо це своє право. Заради наших дітей і Батьківщини. Заради всіх нас. Заради мирного життя кожного на планеті.
І це мудрість - вміти жити разом. Мудрість, якої ми, українці, так прагнемо.

______________________________________________________________________

Краса, що врятує і світ і мир 

15.04.2016 р.

Так багато на світі горя,
Люди, будьте взаємно красивими!

Ліна Костенко

Відомий вислів, що краса врятує світ, набуває нового сенсу і звучання в устах Ліни Костенко і в сьогоднішіх реаліях нашого життя.
Краса, безумовно, облагороджуюче впливає на людину. Але за умови розуміння, відчуття краси самою людиною, і ціннісного ставлення до неї. З цим, схоже, проблеми.
Бути взаємно красивими - напевно, означає бути гарними, розуміючими у стосунках один з одним. Головне ж - навчитися приймати іншу людину, іншу у багатьох відношеннях, як той самий атрибут краси оточуючого світу, і який є цінним і важливим вже тому, що демонструє нам ще один факт, часточку великого дива земного - життя.
Думаю, навчитися відчувати і ціннувати красу оточуючого світу (не дивлячись ні на що), не менш важливо, аніж всім наукам, всім професіям і всім примудростям економічних та політичних супер-проектів. Коли ж людина не лише помічає, але й сама прикрашає навколишній світ, то такій людині дуже важко, точніше - навіть неможливо нищити, вбивати, ламати те, що вона сама створила.
Навчити красі, життю наших дітей - означає прилучити їх до всього самого прекрасного, дати їм реальне відчуття цінності і сенсу самого життя.
Власне - це все те, що ми можемо допомогти їм засвоїти, набути через програму “Вчимося жити разом”. Адже основна мета проекту - навчання дітей миру на засадах життєвих навичок, таких як: миролюбність, оптимізм, гідність, чуйність, толерантність. Це виховання у підростаючого покоління емпатії: здатності розуміти і приймати інших, уміння поставити себе на місце іншої людини, вміння та бажання допомагати тим, хто потрапив у складні життєві обставини та інше.
На завершення хочеться просто перефразувати слова Л.Костенко і сказати: “Люди, будьте взаємно красивими, щоб менше було у світі горя!..”

______________________________________________________________________

НАЙЩАСЛИВІШІ

06.04.2016 р.

Найпрекрасніші і водночас найщасливіші люди ті,
хто прожив своє життя, піклуючись про щастя інщих 

Василь Сухомлинський

Піклування про інших... З цього починається все у нашому людському житті. І саме життя теж. Поява на світ, усмішка, тепло і любов матері, батьків, сімейний затишок... Такі прості і такі дивовижні речі!.. Адже щойно народжена дитинка настільки слабка, безпомічна, що без близьких та рідних, просто без піклування оточуючих - не виживе у навколишньому світі. І це ще один аргумент на користь того, що людина - соціальна істота.
Ми живемо, виживаємо, розвиваємося, буваємо щасливими і не зовсім, лише тому, що ми, люди, разом проходимо крізь усі і тернії і зорі цього надзвичайного і загадкового явища, ім’я якому - життя.
Здавалося б, що в процесі зростання, дорослішання, ми, набуваючи все більшої самостійності, мали б перетворитися на впевнених і повністю незалежних людей. Таких, що і в океані безмежному , і на острові безлюдному дамо собі раду і зможемо бути щасливими поодинці. Однак, чим більше ми віддаляємося один від одного, перебуваємо у фізичній чи духовній, соціальній ізоляції, тим сильнішою стає необхідність у зближенні, у відчутті, розумінні, теплі один одного. Інакше - відчуження зовнішнє породжує відокремлення, ворожнечу і навіть - взаємознищення.
Відтак і життя і щастя (власне - і нещастя теж) - це все ми творимо і отримуємо разом, спільними зусиллями, навіть якщо здається, ніби це особисте наше досягнення або лише наше горе.
І велике щастя - бути серед людей, одержувати всі блага, створені іншими, як данність сприймати любов і підтримку оточуючих.
Навчати змалечку вмінню виявляти турботу, дарувати піклування дітям, особливо тим, які в силу різних причин, виявилися позбалені цього природнього блага - прямий обов’язок і щастя для нас, дорослих.
Вже перебуваючи певний час у полі дій проекту “Вчимося жити разом” , хочеться виокремити основні позиції вже зробленого у нашій області:
-визначені зони відповідальності та відповідальні за проект в області за напрямками: середня і старша школи; початкова школа; дошкільна освіта;
-обрані опорні школи в районах і містах для впровадження проекту;
-визначені координатори проекту в регіонах області;
-проводиться системне поінформування освітян та громадськості через інструктивно-методичні наради для керівників освіти, інтернет- наради для педагогів області, вебінари для всіх категорій освітян, конференції, зустрічі з тележурналістами тощо;
-визначені педагоги для навчання за програмою проекту;
-розроблена орієнтовна карта навчання педагогів області за напрямами: старша і середня школа, початкова школа, дошкільна освіта.
Одним словом - наше щастя в наших руках!

______________________________________________________________________

Наші цінності: Вчимося жити разом

17.03.2016 р.

В наші дні люди всьому знають ціну,
проте нічого не вміють цінувати

Оскар Уайльд

Схоже історія повторюється, і кожне покоління, кожна особистість проходять етапи відбору, усвідомлення і вибудовування ієрархії власних цінностей. І напевно все життя навчаються жити і цінувати - цінувати найважливіше, найвище.
Процес кристалізації цінностей сьогодні у нашій країні прискорює саме життя. В умовах гострої загрози існуванню рідної держави, життю всього народу, спокою і благополуччю наших дітей, самому майбутньому України, - так ясно і чітко бачиш: гідне життя і просто життя у всіх проявах, здоров’я найдорожчих, Батьківщина, безпека і відчуття захищеності, можливість вільної реалізації, мирне блакитне небо над головою, рідна земля під ногами, єдність і “сродність” всіх нас - то є найцінніше і основа всіх основ. І чисто людське - підтримка, допомога один одному.
Майже місяць працюючи координатором по реалізації проекту “Вчимося жити разом” у середній та старшій школі освітніх закладів Дніпропетровщини, реально розумію і відповідальність і важливість цієї роботи. Багато і дорослих і, особливо, дітей відчувають себе покинутими, безпорадними і розгубленими у світі, який раптово перевернувся і викинув людей зі своєї домівки, сім’ї, звичного середовища, часто - позбавив навіть рідних. Найбільш безпомічними почувають себе діти. А завдяки проекту ми можемо навчити і вчителів і дітей простим, але дуже важливим істинам, здатності жити, мирно і дружньо навчатися, радіти один одному і життю, - і всьому тому прекрасному і цінному, що завжди є поряд.
Дай нам, Боже, і силу і знання і вміння і мудрість усе здійснити.
Нехай це буде маленький, але наш власний вклад у загальну справу взаємодопомоги, розбудови справжньої єдиної країни, кращої теплої спільної домівки.

______________________________________________________________________

Продовжуємо “вчитися жити разом”

25.02.2016 р.

В останні дні зими спішу завершити всі раніше розпочаті справи, у тому числі - підготовку матеріалів до щорічної обласної інтернет-наради з основ здоров’я. Практично майже все вже завершено, і окремо вдалося виділити питання про проект “Вчимося жити разом” (матеріали підготувала Віка Савченко). Для того, щоб матеріал не був чисто інформаційним, і як то кажуть, - “процесс пошел”, зробила у підсумках наради конкретні рекомендації освітянам нашої Дніпропетровської області, а саме:
“Особливу увагу освітян, керівників відповідних закладів пропонуємо звернути на новий проект «Вчимося жити разом»:
-розглянути весь інформаційний матеріал щодо проекту, а також додатки до нього;
- ознайомитися з таблицею, де представлені заклади та розподіл вчителів за регіонами та категоріями, і які будуть брати участь у даному проекті (дивитися документ «Поділ НЗ «Вчимося жити разом»»);
- завчасно спланувати у визначених закладах кількість вчителів основ здоров’я, які будуть проходити курси за проектом, та їх навчальне навантаження у 2016-2017 навчальному році з урахуванням необхідності проведення спеціальних занять за проектом «Вчимося жити разом» у курсі предмету «Основи здоров’я» (початкова школа, 5-9 класи) та на виховних годинах, або в рамках курсів за вибором у 10-11 класах (наказ МОН № 5 від 11.01.2016-р «Про затвердження плану заходів з реалізації спільного проекту «Вчимося жити разом»).”
Наказ по області та рекомендації - на підході.
А наша інформація щодо проекту вже сьогодні буде розміщена на сайті.
Ура! Ура! Ура!

______________________________________________________________________

16.02.2016 р.

Велике питання життя - як жити серед людей 

Альбер Камю

Як жити серед людей - питання, яке стоїть перед кожною людиною ще змалечку, і за відсутності позитивних прикладів співіснування (“життя разом”) у власній сім’ї, найближчому оточенні (далі - вулиця, садочок, школа, інститут і т.д.), перебування у різних іпостасях поряд з іншими людьми може виявитися раптом дуже непростою, складною річчю, іноді - проблемою усього життя, яка зводитиме нанівець усі найкращі наші задуми, професійні креативи, особистісні злети, пориви душі, сімейні стосунки тощо. Тобто навички ефективного співжиття, продуктивного спілкування, побудови гарних стосунків - навички, необхідні кожному (життєво необхідні).
У нашій країні сьогодні - це особлива проблема взагалі, і надзвичайно болюча для тих, хто нещодавно жив на так званій “непідконтрольній” території, в зоні АТО, знає особисто, що таке перестрілки, бомбосховища, кому війна обпалила душу, вирвала зі звичного оточуючого середовища, позбавила домівки, роботи, друзів, рідних ...
Зрозуміти цих людей, відчути весь їх біль і всю невлаштованість, їхні поневіряння - що називається - по чужим куткам-квартирам... без роботи, без домівок, без прописки... Це необхідно всім нам. І допомогти - їм. Хто як може. А вони - багато в чому можуть допомогти і нам. Тому що жити поряд - це не зовсім “жити разом”. І вчитися цьому належить усій країні.
Особливо незахищеними є діти. І вони надзвичайно потребують нашої допомоги, допомоги від дорослих, більш досвідчених, більш знаючих.
Освіта тут - перший помічник. І саме через проект “Вчимося жити разом” можна охопити і наповнити дитячий світ життєво необхідним арсеналом навичок адаптації, позитивної поведінки, миру і подолання труднощів повсякденного життя.
Слава богу, - вже є такі технології і є люди в Україні, які готові їх впроваджувати в освітній простір. Наш проект, на мою думку, - дуже гарний приклад у цьому плані. І я далеко не одна, що особливо радує та гріє “педагогічну” душу (майже, як сонечко!..)

______________________________________________________________________

Весняний тиждень у лютому

12.02.2016 р.

На вулиці тепло і сонячно. Все навколо чекає Весни. По-особливому метушаться птахи, крізь проталини випнулися перші блідо-салатові, тонесенькі іриски, тюльпанчики, ще шось...
В повітрі відчувається щось свіже, нове.
У робочу рутину теж хочеться внести різноманітність. . .
Думаю, що слід ввести у нашу щорічну обласну інтернет-нараду матеріал, інформацію про проект “Вчимося жити разом”. Так ми і робимо. Це усталена вже форма роботи. Люди на місцях опрацьовують зміст наради. Окрім того, в методичних рекомендаціях за підсумками наради обов’язково задекларуємо напрямки щодо проекту як для закладів, так і для всіх категорій педагогів області ( не лише долучених до проекту - тема стосується всіх).
Подих весни дарує надію на краще. На мир. На кращу долю. Спільну долю. Планувати і робити щось для “сьогодні” - значить закладати майбунє. Особливо - для освіти. Для дітей.

______________________________________________________________________

08.02.2016 р.

Зустріч у Києві 27-28 січня з учасниками та організаторами семінару “Вчимося жити разом” вже у минулому. Але пам’ять закарбувала і моменти гарячих дискусій і спільного вибудовування наших кроків у проекті і особливу позицію неймовірної команди з Донецька, яка раптом виявилася більш патріотичною, аніж у нас усіх разом взятих...
І вже “з погляду вічності”, а простіше - з деякої відстані , - хочеться сказати:
1. Проект “Вчимося жити разом” необхідний і з’явився дуже вчасно (думаю, ми встигли заскочити на підніжку в останній вагон поїзда... )
2. Вдалося обговорити більш детально саму канву (карту) впровадження проекту, тобто, як було задекларовано, - план дій разом з наказом і конкретними заходами в межах кожного з п’яти регіонів (Дніпропетровськ, Донецьк, Луганськ, Харків, Запоріжжя).
3. Менше нам вдалося зупинитися на конкретних і найбіл%