Вправи для тренінгу із батьками

МЕТОДИКА "СХОДИНКИ" ДЛЯ БАТЬКІВ

 

Методика спрямована на дослідження дитячо-батьківських стосунків. Вона допомагає мамам та татам подивитись на дитину та її риси під іншим кутом, а саме як наслідок свого (батьківського впливу).

Ми її активно використовуємо у тренінгах для батьків. І з досвіду можемо сказати – що батьки відчувають надзвичайні зміни у сприйнятті рис своєї дитини і дивляться на неї по-іншому.

Отже, завдання полягає у тому, що батькам роздається бланк (який ви можете скачати і роздрукувати) і озвучується інструкція “Якою Ви бачите свою дитину в майбутньому, виділіть 5 ознак (не обов’язково лише позитивні риси можна вказувати). Потім оберіть одну рису з якою хочете попрацювати детальніше і напишіть її вгорі Сходинок, які зображені на бланку. На сходинках які ведуть вгору напишіть ваші дії, які стимулюють розвиток даної риси, а на сходинках, які ведуть вниз – дії, що стимулюють розвиток протилежної риси”.

На виконання завдання дається 5-10 хвилин. Потім результати обговорюються в колі. Важливо, що батьки діляться досвідом та знаходять підтримку та відповіді на запитання один у одного і в психолога.

 

ТРЕНІНГОВА ВПРАВА "ВАЛІЗА ЕМОЦІЙ"

 

Більшості з нас не хочеться повторювати помилок, зроблених нашими батьками. Зараз вам випаде можливість з’ясувати, що ж лежить у вашій власній валізі емоцій. Намалюйте три прямокутника. Назвіть перший «Я», другий – «Мій партнер по вихованню» третій – «Дитина». Візьміть ще один листок паперу і намалюйте, якщо хочете, прямокутники для решти дітей та інших людей, що відіграють важливу роль у вашому житті.

Спочатку просто перерахуйте почуття, які у вашій родині вважалося допустимим зберігати у валізі емоцій, і впишіть їх всередині прямокутника «Я».

Потім зовні прямокутника запишіть емоції, які вважалися неприпустимими. Закінчивши зі своїм прямокутником, поміркуйте над валізами емоцій дитини і свого партнера по вихованню дітей. Якщо зумієте, поясніть їм цю процедуру і попросіть заповнити свої прямокутники. Тоді обговорення буде більш цікавим.

Тепер розгляньте валізи емоцій членів своєї сім’ї. Може статися так, що те, що знаходиться всередині вашого прямокутника, у вашого партнера виявилося за його межами. Вражаюче, наскільки часто нас приваблюють партнери, вміст валізи емоцій котрих прямо протилежний нашому. За межами прямокутника виявилися, очевидно, ті емоції, з приводу яких ви найчастіше «стикаєтеся лобами» з дитиною або чоловіком.

Потім за допомогою емоційних склеювань (паличок-виручалочок) проаналізуйте, чи можете ви повернути почуття, що опинилися поза прямокутником, у вихідну форму. Іноді вони безпосередньо відповідають емоціям, які потрапили в прямокутник, а іноді ні. Те ж саме потрібно зробити з емоціями дитини і чоловіка.

Емоційна палочка-виручалочка допоможе нам виокремити , які ж емоції відчувають наші діти і чого вони насправді хочуть. Почуття істинне і те, яке його прикриває, утворюють два кінці цієї палички.

Коли поведінка дитини проблематична і коли вона говорить про одні і ті ж почуття знову і знову, а вони при цьому не слабшають і не змінюються, то це означає, що дитина застрягла на фальшивому кінці палички. ЇЇ поведінка і очевидні емоції лише прикривають справжні почуття і бажання. Якщо просто назвати справжнє почуття (інший кінець палички) в спокійній, приймаючій манері, то воно може досягти піку і вирішитися в ясне усвідомлення, і тоді буде знайдено безліч варіантів вирішення проблеми.

Немає списку подібних поєднань, вірного на всі випадки життя. У кожної людини емоції зчіплюються, зависаючи на кінцях палички своїм особливим чином, допомагаючи тим самим людині впоратися з труднощами дорослішання.

У наступній частині вправи ви повинні записати кожну емоцію прикриття чи тип поведінки (ті почуття і форми поведінки, які потрапили в прямокутник як «хороші») і відповідні їм «погані» емоції, які вам здаються вихідними (інший елемент склейки). Потім підшукайте прийнятний для себе спосіб вираження реального почуття.

Необхідна практика, щоб за поведінкою дитини розгледіти почуття, що лежать в її основі, але нагорода за працю велика. Називання і визнання пригнічених емоцій приносить дитині величезне полегшення, радість, відчуття близькості з батьками, усвідомлення того, що тебе чують і розуміють. Кожен з нас може пригадати у своєму житті хвилину, коли він раптом відчув, що його зрозуміли. Ця мить не порівняється ні з чим.

І часом нам раптом вдається виявити, що саме приховане почуття сина/дочки і доставляло нам масу проблем, бо воно не вкладалося в наш валізу емоцій.

Ось один такий приклад. Шестирічний Джонатан плаче кожного разу, коли сердиться. Джонатан вдається до вираження «смутку», а не гніву, бо гнів перебуває поза прямокутником емоцій матері. В її родині прояви гніву не схвалювали, однак, якщо вона плакала чи сумувала, це вважалося нормальним. Мати Джонатана завжди готова втішити сина, якщо йому сумно, а його гніву вона просто не помічає. Тому Джонатан навчився не довіряти сигналам своєї внутрішньої системи управління. Чим частіше ми допускаємо в своє життя емоції, що залишилися поза «валізою», тим швидше ми зможемо впоратися з подібними почуттями у своїх дітей. І тим краще наші діти навчаться слухати свою внутрішню систему управління.

 

 

ВПРАВА "ОБОВ’ЯЗКИ"

 

Інструкція: візьміть аркуш паперу та олівець і напишіть відповідь на наступне питання: “У чому полягають мої обов’язки по відношенню до дитини?” Дається час 3-5 хвилин.
Тепер напишіть відповідь на таке питання: “У чому полягають обов’язки дитини по відношенню до мене?”

Коли ви дасте відповідь на обидва питання, порівняйте відповіді. Вийшла у вас свого роду вулиця з двостороннім рухом, так що ви і ваша дитина зобов’язані по відношенню один до одного приблизно рівним чином? Або ж ця вулиця виявилася з одностороннім рухом? Якщо це так, то чи відома вам хоча б одна причина, чому так “повинно” бути?

Тепер подивіться, чи підходить вам такого роду положення: “Я нічого не винна моїй дитині. Моя дитина нічого не винна мені. Кожен з нас – вільна людина, здатна розпоряджатися своїм власним життям і вільна робити для іншого те, що вона хоче робити” .
Перевірте також, наскільки підходить для вас такого роду ідея: “Я не повинна присвячувати всю (всього) себе кому-небудь ще. Я в боргу насамперед перед самою собою”.

 

ВПРАВА ДЛЯ РЕЛАКСАЦІЇ "ОЧИЩЕННЯ ВІД ТРИВОГ"

 

Сідайте зручніше, закрийте очі і постарайтеся уявити собі все, що я буду говорити …

Давайте зберемо мішок. Покладемо в нього все, що заважає: всі образи, сльози, сварки, смуток, невдачі, розчарування … Зав’яжемо його і вирушимо в дорогу …
Ви вийшли з дому, де ви живете, на широку дорогу …

Шлях ваш далекий, дорога важка, мішок тисне на плечі, втомилися і стали важкими руки, ноги. О-ох! Як хочеться відпочити! Давайте так і зробимо. Знімаємо мішок і лягаємо на землю. Глибоко вдихнемо: вдих (затримати 3 сек), видих (затримати 3 сек) – повторити 3 рази. Дихається легко, рівно глибоко … Ви відчуваєте, як пахне земля? Свіжий запах трав, аромат квітів наповнює дихання. Земля забирає всю втому, тривоги, образи, наповнює тіло силою, свіжістю …

Треба йти далі. Вставайте. Підніміть мішок, відчуйте – він став легше … Ви йдете полем серед квітів, стрекочуть коники, дзижчать бджоли, співають птахи. Прислухайтеся до цих звуків … Попереду прозорий струмочок. Вода в ньому цілюща, смачна. Ви нахиляєтеся до нього, опускаєте долоні в воду і п’єте із задоволенням цю чисту і прохолодну воду. Відчуваєте, як вона розтікається приємно по всьому тілу прохолодою. Усередині приємно і свіжо, ви відчуваєте легкість у всьому тілі … Добре! Увійдіть у воду. Вона приємно пестить ноги, знімає напругу і втому. Ви стрибаєте з камінця на камінець, вам легко і радісно, мішок зовсім не заважає, він став ще легшим … Різнокольорові бризки розлітаються і блискучими крапельками освіжають обличчя, лоб, щоки, шию, все тіло. Добре-е!

Ви легко перебралися на інший берег. Ніякі перешкоди не страшні! …
На гладкій зеленій травичці стоїть чудовий білий будиночок. Двері відчинені і привітно запрошує вас увійти. Перед вами грубка, можна посушитися. Ви сідаєте поруч з нею і розглядаєте яскраві язички полум’я. Вони весело підстрибують, танцюючи; підморгують вуглинки. Приємне тепло пестить обличчя, руки, тіло, ноги, … Стає затишно і спокійно. Добрий вогонь забирає всі ваші печалі, втому, смуток …
Подивіться, ваш мішок спорожнів …

Ви виходите з будиночка. Ви задоволені і заспокоєні. Ви з радістю вдихаєте свіже повітря. Легкий вітерець пестить ваше волосся, обличчя, тіло. Тіло ніби розчиняється в повітрі, стає легким і невагомим. Вам дуже добре. Вітерець наповнює ваш мішок радістю, добром, любов’ю …
Все це багатство ви несете в свій будинок. Поділіться зі своїми дітьми, рідними, друзями. (Пауза не менше 30 сек)

Тепер можете відкрити очі і посміхнутися – ви вдома і вас люблять.

 

ТЕСТ "СІМЕЙНА СОЦІОГРАМА"

 

Тест “Сімейна соціограма” дозволяє виявити місце досліджуваного в системі міжособистісних відносин і, крім того, визначити характер комунікацій в сім’ї – прямий або опосередкований.

Автор: Є.Г. Ейдеміллер

Дана методика є прекрасним терапевтичним інструментом, адже допомагає батькам подивитись на ситуаціє в сім’ї «зверху» і оцінити існуючі взаємозв’язки.

Для проведення тесту досліджуваним видають бланки: на кожному бланку намальований круг діаметром 110 мм.

Члени сім’ї виконують завдання індивідуально.

Інструкція: “Перед Вами на аркуші зображено коло. Намалюйте в ньому самого себе, членів сім’ї у формі кружечків і підпишіть їх імена”.

Існує інший варіант методики, який запропонований В. В. Ткачьовим. В даному варіанті роздається три бланки із зображенням кола і інструкція звучить так: «Перед вами три кола. Кожен з них зображує вашу сім’ю на певному етапі її життя (моя сім’я до народження дитина, моя сім’я після народження дитини, моя сім’я зараз). Намалюйте в кожному з кіл себе самого і членів своєї сім’ї у формі кіл та надпишіть їх.»

Інтерпретація результатів

Існують критерії, за якими проводиться оцінка результатів тестування:
1) число членів сім’ї, які потрапили в площу кола і черговість їх зображення;
2) величина кіл;
3) розташування кіл відносно один одного, дистанція між ними – говорить про характер взаємин між членами сім’ї.

Оцінюючи результат за першим критерієм, слід зіставити число членів сім’ї, які зобразив досліджуваний з реальним. Можливо, що члени сім’ї, з якими досліджуваний перебуває в конфліктних відносинах, не потраплять у велике коло, вони будуть забуті. У той же час хтось із сторонніх осіб, тварин, улюблених предметів може бути зображений як член сім’ї.

Далі ми звертаємо увагу на величину кіл. Більше порівняно з іншими коло “Я” говорить про достатню або завищену самооцінку, менше – про знижену самооцінку. Величина кіл інших членів сім’ї говорить про їх значущість їх в очах досліджуваного.

Слід звернути увагу на розташування кіл в площі кола і по відношенню один до одного. Розташування досліджуваним свого кружка в центрі кола може говорити про егоцентричність особистості, а розташування себе внизу, осторонь від інших кіл, які символізують інших членів сім’ї, може вказувати на переживання емоційної відторгнутості .

Найбільш значимі члени сім’ї зображуються у вигляді великих за розміром кружечків в центрі або у верхній частині тестового поля.

Нарешті, велику інформацію можна отримати, проаналізувавши відстані між колами. Віддаленість одного кола від інших може говорити про конфліктні стосунки в сім’ї. Своєрідне “злипання”, коли кола нашаровуються один на один, стикаються або знаходяться один в одному, говорить про недиференційованіть “Я” у членів сім’ї, наявність симбіотичних зв’язків.

Кола можуть бути розташовані в лінійному порядку, що свідчить про формальний підхід до дослідження або відсутності теплих відносин;

Якщо кола розташовані у вільному розташуванні, в  різній віддаленості один від одного, це свідчить про певний ступінь близькості між членами сім’ї.

Матері інколи ніби приліплюють до свого кола маленьке коло, яке означає дитину, а коло колишнього чоловіка та батька дитини може опинитися за великим колом, тобто за межами сім’ї, або взагалі зникнути.

Зустрічаються також варіанти, коли в коло поміщається обличчя члена сім’ї, таким чином формальна схема олюднюється.

Зображення членів сім’ї на трьох етапах її життя дозволяє визначити структуру сім’ї та тих осіб, які не витримали труднощів, пов’язаних з доглядом за дитиною. Важливою перевагою цієї методики також є той короткий час, протягом якого можна отримати результат і скласти уявлення про сім’ю.

 

"ЧОТИРИ ЗОНИ ГІППЕНРЕЙТЕР"

 

Правила та обмеження обов’язково повинні бути в житті кожної дитини. Вони допомагають структурувати світ, дають відчуття стабільності. Але їх не повинно бути занадто багато, і вони повинні бути гнучкими.

Знайти золоту середину прекрасно вийшло у Ю.Б Гіппенрейтер, яка описала чотири кольорові зони поведінки дитини: зелену, жовту, помаранчеву і червону.

1. У зелену зону автор помістила все те, що дозволяється робити дитині на її власний розсуд або за бажанням. Наприклад, в які іграшки грати, в який гурток записатися, з ким дружити … Залежно від віку дитини та її особливостей.

2. Дії дитини, в яких їй надається відносна свобода, знаходяться в жовтій зоні. Їй дозволяється діяти за власним вибором, але в межах визначених обмежень. Інакше кажучи, вона може вирішувати сама, але за умови дотримання деяких правил. Наприклад, можна сісти за уроки, коли хочеш, але треба закінчити роботу до 8 години вечора.

3. В помаранчевій зоні знаходяться такі дії дитини, які загалом нами не схвалюються, але через особливі обставини зараз допускаються. Наприклад, після довгої відсутності тато приїжджає в 10 годин вечора, і дитині дозволяють не лягати спати до його появи. Або: малюк наляканий страшним сном, і мати бере його в своє ліжко, поки він не заспокоїться.

4. Нарешті, в останній, червоній, зоні знаходяться дії дитини, неприйнятні ні за яких обставин. Це наші категоричні «не можна», де не може бути винятків: не можна гратися з вогнем, ламати речі, ображати маленьких, перебігати дорогу …

На основі даного матеріалу я вирішила зробити вправу, яка допоможе батькам проаналізувати власну систему правил і подивитись зі сторони наскільки жорсткою чи навпаки м’якою вона є.

У кольоровий бланк батьками заносяться ті правила, які діють в сім’ї дотримуючись зон, які визначила Ю. Б. Гіппентрейтер. Цей етап є досить важливий, оскільки демонструє знання правил самими батьками. В мене на тренінгу була мама, яка не могла розібратися що, куди, в яку зону писати. Як ви думаєте, якщо батькам складно орієнтуватися в правилах, то дітям як? З обговорення виявилось, що дійсно з дотриманням правил у дитини є проблеми.

Після обговорення існуючої системи правил слідує наступний етап – батькам пропонується спробувати переставити правила чи то на сходинку нижче, чи на сходинку вище. З досвіду можу сказати, що більшість батьків починають розуміти, що занадто багато «не можна» існує в житті їхньої дитини. І найголовніше – вони починають описувати способи як би змінити ситуацію.

 

ВПРАВА "ВЧИМОСЯ БАЧИТИ ПОЗИТИВНІ НАМІРИ ДИТИНИ"

 

Бачити добрі наміри за сердитими словами або неприємною поведінкою буває досить складно. Ми зазвичай надто тісно взаємодіємо з дітьми, і тому перебуваємо так близько до якої-небудь ситуації, що ми не можемо побачити її чітко: перш ніж вдасться зрозуміти, що до чого, ми вже опиняємося по коліно в багнюці. Нажаль ми не помічаємо, що дуже часто за вчинками дітей стоять абсолютно добрі наміри. Ми чомусь схильні вважати, що дитина робить нам “на зло”… Хоча це не так. Пропонуємо потренуватися у вмінні розгледіти ці добрі наміри за вчинками дитини.

Для того щоб потренуватися в умінні виявляти позитивні наміри і бачити добре налаштування дитини, ознайомтеся зі списком проблем, з якими батькам доводиться стикатися найчастіше. Прочитайте їх, а потім напишіть можливі відповіді, які б відображали ті позитивні наміри, які вам вдалося роздивитися за словами.

Зразок:
“Я ненавиджу тебе, коли ти постійно вказуєш мені, що робити!”
Позитивний намір: Ти хочеш сам/сама розпоряджатися собою.

Завдання для вправи:
Мені не важливо, небезпечно чи ні. Я хочу піти!
Позитивний намір:

Я зламав замок на твоєму ящику з інструментами, коли хотів взяти інструменти, щоб полагодити велосипед.
Позитивний намір:

Я ніколи не буду прибирати у себе в кімнаті!
Позитивний намір:

Я нікчемний і дурень!
Позитивний намір:

Ти мене тільки лаєш.
Позитивний намір:

Ти ніколи мене не слухаєш.
Позитивний намір:

Уміння чути позитивне налаштування дитини, як і будь-які інші навички, вимагає практики і терпіння. Щоб стало зрозуміліше, давайте подивимося на відповіді батьків, в яких простежується тенденція ще більше погіршити ситуацію.

Я ненавиджу тебе, коли ти постійно вказуєш мені, що робити!
Ніколи не розмовляй зі мною таким тоном, краще прикуси собі  язик.

Мені не важливо, небезпечно чи ні. Я хочу піти!
Ну вже тепер точно ти нікуди не підеш! Відправляйся до себе в кімнату.

Я зламав замок на твоєму ящику, коли хотів узяти інструменти, щоб полагодити велосипед.
Ти що? СКІЛЬКИ разів я тобі говорив: Не торкайся до моїх речей! Ти покараний на два тижні.

Я ніколи не буду прибирати у себе в кімнаті!
Ні, ти будеш це робити. Ти підеш туди зараз же і не вийдеш звідти, поки все не прибереш.

Я нікчемний і дурень!
Ніколи не говори подібних речей про себе самого!

Ти мене тільки лаєш.
Ну подивися, що ти влаштував.

Ти ніколи мене не слухаєш.
Якщо ти будеш розмовляти по-іншому, можливо, я і послухаю тебе.

Нижче дані варіанти відповідей, які діють більш ефективно, бо сприяють спілкуванню та взаєморозумінню між батьками і дитиною.

Я ненавиджу тебе, коли ти постійно вказуєш мені, що робити!
Ти хочеш брати участь у прийнятті рішення.
Або: Ти хочеш, щоб я визнала твоє право самому вирішувати багато речей.

Мені не важливо, небезпечно чи ні. Я хочу піти!
Це дійсно має таке велике значення для тебе.

Я зламав замок на твоєму ящику, коли хотів узяти інструменти, щоб полагодити велосипед.
Ти справжній молодець, що наважився сказати мені правду.

Я ніколи не буду прибирати у себе в кімнаті!
Ти хочеш сам вирішувати, що треба робити.

Я нікчемність і дурень!
Ти хотів би іншим разом вчинити інакше.

Ти мене весь час лаєш.
Я занадто тисну на тебе.

Ти ніколи мене не слухаєш.
Ти цінуєш мою увагу.

Далі пропонуємо вам заповнити пропуски нижче типовими висловлюваннями своєї дитини і своїми звичними відповідями. А потім впишіть для себе нові відповіді, в яких відображається той позитивний намір, котрий прозвучав у словах дитини.

Мій/моя син/дочка каже:_______________________________________________________
Я зазвичай відповідаю:________________________________________________________
Нова моя відповідь: __________________________________________________________

Мій/моя син/дочка каже:_______________________________________________________
Я зазвичай відповідаю:________________________________________________________
Нова моя відповідь: __________________________________________________________

Мій/моя син/дочка каже:_______________________________________________________
Я зазвичай відповідаю:________________________________________________________
Нова моя відповідь: ___________________________________________________

 

"ЗОНА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ"

 

Хочу поділитися з вами дуже простою і водночас дуже ресурсною вправою, якою я користуюсь на тренінгах для батьків.

Її можна використовувати як на початку групової роботи, так і в середині, і вкінці.

Суть полягає в тому, щоб на аркуші паперу написати список імен людей за якими ви, як батьки, відчуваєте відповідальність. Кількість необмежена. Це мають бути люди про яких ви постійно піклуєтесь, переймаєтесь їхніми проблемами, постійно думаєте про них і намагаєтесь при нагоді зробити їхнє життя якомога кращим.

У всіх людей ці списки різні. В когось довші, в когось коротші. На цьому етапі можна виразити та обговорити почуття людей, історії про те як їм живеться з таким “тягарем” (а для когось це зовсім не “тягар”, а сенс життя).

Наступний етап – задати запитання “Чи включили ви в цей список себе?”

Дана тренінгова вправа направлена на те, щоб якщо не полюбити, то хоча б звернути увагу на себе. Якщо ми, батьки, будемо залишати час на свої потреби, любити себе, насолоджуватись життям, то станемо набагато щасливішими, зменшиться роздратування, що звичайно выдобразиться на стилі та якості виховання наших дітей!

З досвіду можу сказати, що більшість учасників тренінгу зазвичай не вказує себе, але є такі, які не забувають про себе, що дуже радує. В мене був цікавий випадок – весь тренінг одна прекрасна жінка піклувалася про себе: то їй дує і вона пересяде, то стало прохолодно і одягнеться, то ляже, то сяде, щоб було зручніше. У висновку серед всіх учасників лише вона вказала себе в списку в цій вправі.

 

"ЯКІСНА ПОХВАЛА"

 

Такі оціночні слова, як хороший, гарний, фантастичний не зовсім підходять для якісної похвали. Якщо дитину так хвалять, у неї може виникнути відчуття типу «якщо я не зроблю щось добре, то мене засудять». Така похвала має зворотній бік: хвалити – значить оцінювати.

Тому хвалити треба правильно.

Якісна похвала складається з таких частин;

1. Опишіть, що ви бачите. «Я бачу чисту підлогу, рівно застелене ліжко і книги, акуратно виставлені в ряд на поличці»
2. Опишіть, що ви відчуваєте. «Так приємно заходити до цієї кімнати!»
3. Узагальніть все яким-небудь словом: «Ти склав свої олівці, крейду і ручки і розклав їх в різні коробки. Ось що я називаю організацією!». Суть в тому, щоб знайти таке слово, яке «продемонструє» вашій дитині щось таке, чого вона не знала про себе раніше. Таким чином з наших описів діти дізнаються про свої сильні сторони.

Існує вправа, яка допомагає попрактикуватися в тому, щоб якісно хвалити.

Ситуація 1. Ваша маленька дитина щойно перший раз самостійно одягнулась. Вона стоїть перед вами, сподіваючись, що ви помітите.

Звичайна похвала:
Похвала, яка описує, що ви бачите і відчуваєте:
Що дитина може сказати собі?

Ситуація 2. Вас запросили на шкільний спектакль, в якому грає ваша дитина. Він або вона грає роль короля, королеви або відьми (виберіть самі). Після вистави ваша дитина підбігає до вас і запитує: «Ну, як я зіграв?»

Звичайна похвала:
Похвала, яка описує, що ви бачите і відчуваєте:
Що дитина може сказати собі?

Ситуація 3. Ви помітили, що ваша дитина поступово стала краще вчитися. На листочках із твором стала робити поля. Вона використовує складні обороти, словникові слова. Минулу доповідь підготувала навіть на день раніше, ніж потрібно.

Звичайна похвала:
Похвала, яка описує, що ви бачите і відчуваєте:
Що дитина може сказати собі?

Ситуація 4. Ви захворіли і кілька днів лежите в ліжку. Ваша донька намалювала вам листівку з побажанням якнайшвидшого одужання, прикрасивши її кульками. Вона простягає її вам і чекає вашої реакції.

Звичайна похвала:
Похвала, яка описує, що ви бачите і відчуваєте:
Що дитина може сказати собі?

 

ВПРАВА "ЯРЛИКИ"

 

Дана вправа спрямована на те, щоб батьки, поставивши себе на місце дітей, відчули як воно бути, коли тебе сприймають через призму певної ролі.Батьки об’єднуються в пари. Кожному учаснику психолог одягає на голову «корону» з написами: «Посміхайся мені», «Будь похмурим», «Корчи мені гримаси», «Розмовляй зі мною так, ніби мені 5 років», «Хвали мене», «Кажи, що я нічого не вмію», «Жалій мене », так, щоб батьки не бачили, що на ній написано.

Після цього кожній групі дається завдання скласти пазл, але звертатися під час роботи до учасників своєї пари потрібно так, як написано на його «короні».

Через 7-10 хвилин всі, не знімаючи «корони», відповідають на запитання:

– Чи сподобалося вам, коли з вами спілкувалися таким чином?

Після того, як всі бажаючі висловилися, психолог пропонує зняти «корони» і вийти зі своїх ролей.

Завдання для обговорення.

 

• Чим в реальному житті можуть бути ці «корони»?
• Як впливає наявність подібних ярликів на спілкування?
• Як часто ми зустрічаємося з ситуаціями навішування ярликів?
• Як дитина реагує на ярлик?
• Як можна змінити уявлення людини про вас?
• Чи легко позбутися ярликів? Як це зробити?

 

ТРЕНІНГОВА ВПРАВА "НЕ КРИЧІТЬ НА ДИТИНУ!"

 

Ціль: допомогти батькам зрозуміти, що відчуває дитина, коли на неї кричать.

Проведення:
Батьки розбиваються на пари. Один учасник пари повинен стояти і кричати на іншого з якогось придуманого приводу. А інший учасник в свою чергу повинен присісти навпочіпки або стати на коліна, щоб бути набагато меншим зростом і говорити тільки одну фразу: «Я маленький, і я просто хочу, щоб мене любили».
Приблизно на третьому повторі цієї фрази той, хто знаходиться на місці дитини, починає плакати. Приходять дуже сильні почуття, часто спогади із власного дитинства.

Після цієї вправи кричати на свою дитину стає практично неможливо… Учасники говорять, що вперше дійсно відчули, що відчуває в такі моменти дитина.

 

"НУ ЯК, ТОБІ ПОДОБАЄТЬСЯ НОВА ДРУЖИНА?"

 

Коли в сім’ї народжується ще одна маленька дитина, як батькам зрозуміти почуття старшої? В цьому може допомогти вправа, взята із книжки Фабер А., Мазліш Е. «Брати і сестри. Як допомогти вашим дітям жити дружно»

Примітка. Якщо ви чоловік, замінюйте слово «чоловік» на «дружина», а «він» – на «вона».

Уявіть, що чоловік обіймає вас і каже: «Люба, я так тебе люблю! Ти така чудова, що я вирішив завести собі іншу таку ж саму дружину!»
Ваша реакція: ____________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________

Коли нова дружина з’являється, ви бачите, що вона дуже молода і красива. Якщо ви відправляєтеся кудись втрьох, люди чемно вітаються з вами, а потім захоплено вигукують, дивлячись на нову дружину: «Ах, хіба вона не краса? Здрастуй, сонечко … Ти така гарна!» А потім повертаються до вас і запитують: «Ну як, тобі подобається нова дружина?»
Ваша реакція: ____________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________

Новій дружині потрібен одяг. Чоловік риється у вашій шафі, перебирає ваші светри і штани і віддає їх їй. Коли ви починаєте протестувати, він говорить, що ви помітно погладшали і одяг все одно вже вам малий, а їй прекрасно підійде.
Ваша реакція: ____________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________

Нова дружина швидко дорослішає. Кожен день вона стає розумнішою і хитрішою. Одним прекрасним днем ви з усіх сил намагаєтеся розібратися з новим комп’ютером, який вам тільки що купив чоловік. Але тут з’являється нова дружина і каже: «Давай я тобі покажу! Я вже все знаю! »
Ваша реакція: ____________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________

Коли ви кажете, що розберетеся самі, нова дружина починає плакати і біжить до чоловіка. Через кілька хвилин вона повертається з ним. Її обличчя заплакане, чоловік ніжно її обіймає. Він говорить вам: «Ну чому ти не пустила її за комп’ютер? Невже так складно поділитися?»
Ваша реакція: ____________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________

Одного разу ви бачите нову дружину в ліжку з вашим чоловіком. Він грається з нею, а вона сміється. Несподівано дзвонить телефон. Чоловік піднімає трубку. Потім він говорить вам, що сталося щось важливе і йому потрібно терміново йти. Він просить вас залишитися вдома з новою дружиною і простежити, щоб з нею все було в порядку.
Ваша реакція: ____________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________

Ви сидите на краєчку ліжка, і тут входить ваш партнер. Ви не можете стриматися і вихлюпує на нього свої почуття: «Я не хочу, щоб ця людина залишалась в нашому домі. Я нещаслива. Чому ти не можеш позбутися його / її? »

1. Це нісенітниця! Ти ведеш себе жахливо, у тебе немає жодних підстав для подібних думок.
Ваша реакція: ____________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________

2. Ці твої слова дуже мене засмучують. Якщо ти дійсно так думаєш, тримай свої думки при собі, я не хочу цього чути.
Ваша реакція: ____________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________

3. Послухай, не змушуй мене робити неможливе. Ти добре знаєш, що позбутися її (його) не можна. Тепер ми – сім’я.
Ваша реакція: ____________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________

4. Чому ти так негативно налаштована? Спробуйй розібратися з усім сама і не приставай до мене з усякими дрібницями.
Ваша реакція: ____________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________

5. Я одружився знову не для себе. Я знаю, що іноді тобі самотньо, ось і подумав, що тобі потрібна компанія.
Ваша реакція: ____________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________

6. Ну ж, дорога, забудемо про це. Мої почуття до тебе не можуть змінитися через когось іншого. У моєму серці любові вистачить на вас обох!
Ваша реакція: ____________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________

Ну як, ваші реакції виявилися не найніжнішими? А якими саме?

 

"ПОСИЛЕНЕ БОМБАРДУВАННЯ"

 

Мета: сфокусувати увагу на позитивних якостях і сильних сторонах особистості.

Дану вправу можна виконувати як в групі, так і разом з психологом на індивідуальній консультації.

Матеріали: на листку А4 намалювані 2 кола (один в одному), олівець.

Завдання: у внутрішньому колі написати 10 своїх позитивних якостей чи сильних сторін. А потім у зовнішньому написати ті якості, які б могли додати оточуючі вас люди (рідні близькі, друзі). Або, у випадку групової роботи, якості зовнішнього кола дописують члени групи чи підгрупи.

Дана вправа дозволяє працювати з самооцінкою. Вона може допомогти переглянути відносини із значимими людьми та усвідомити багато чого нового.

Особисто я її використовую на консультаціях з підлітками і з батьками (разом чи окремо)!

 

ВПРАВА "СПІЛЬНИЙ МАЛЮНОК"

 

Мета: актуалізувати досвід співпраці між батьками і дітьми.

Матеріали: аркуші білого паперу, кольорові олівці.

Зміст: батько і дитина сидять поруч. Перед ними лежить горизонтально чистий аркуш білого паперу, і пачка кольорових олівців (або фломастерів). Ведучий дає наступну інструкцію: “Я попрошу вас намалювати картинку. Малювати потрібно мовчки, не розмовляючи один з одним. Кожен з вас буде малювати тільки одним олівцем або фломастером, який обере зараз “. Можна запропонувати парі певну задану тему, наприклад, «Наш дім».

Далі психолог пропонує батькам і дитині вибрати по одному олівцю. Після цього ще раз нагадує про те, що малювати треба мовчки, і пропонує почати роботу.

Психологу слід звернути увагу на наступні моменти: хто який олівець вибрав; хто першим взяв олівець; чи був вибір, зроблений кожним з учасників, повністю самостійним; хто першим почав малюнок; хто першим закінчив малюнок; як і ким було прийнято рішення про загальне закінчення роботи; чи були паузи при виконанні завдання у батька або дитини; як розподілявся простір листа; чи було невербальна взаємодія між батьком і дитиною.

Після того як завдання виконано, і учасники закінчили малювати, психолог просить розповісти про те, що зображено на малюнку, не звертаючись ні до кого конкретно: “Розкажіть, будь ласка, що намальовано на вашому малюнку?”

При цьому важливо простежити за тим, хто більше говорить, як починається розповідь: з ініціативи самого оповідача або партнер його просить, змушує, підштовхує. Важливо відзначати моменти діалогу в процесі розповіді, моменти згоди (незгоди), а також чи вносяться доповнення в розповідь, ким і якого роду.

 

ВПРАВА "КОНВЕРТОР ФРАЗ"

 

Допомагає при ліні, прокрастинації, невдоволенні собою, при «побутовій» депресії.

Візьміть ручку і папір.

Крок 1
На кожну запропоновану нижче фразу складіть список актуальних для себе зараз висловлювань, не менше трьох по кожному пункту.

1. «Мені потрібно <зробити> …».
2. «Я не можу <дієслово> …».
3. «Мені не вистачає …».
4. «Правильно <робити> <так-то> …».
5. «При цьому я повинен (повинна) …».
6. «Я не знаю, що мені робити з …».

Крок 2
Напишіть нові списки. Починайте їх з запропонованих нижче фраз, а зміст підставляйте з уже написаних списків.

1. «Я вирішив (ла) …» (підставляй з «Мені потрібно …»).
2. «Я не буду …».
3. «Я не забезпечую собі …».
4. «Для мене краще це зробити <так-то> …».
5. «За цих обставин я вибираю …».
6. «Я ще не вирішив (а), що мені робити з …».

Оцініть, наскільки змінився сенс. Чи продовжують висловлювання бути для вас істинними? Відкладіть на годину ці списки і переходьте до кроку 3.

Крок 3
Ще раз напишіть списки за запропонованим шаблоном, в кожному пункті не менше трьох висловлювань.

1. «Я вирішив (ла) …».
2. «Я не буду …».
3. «Я не забезпечую собі …».
4. «Для мене краще це зробити <так-то> …».
5. «За цих обставин я вибираю …».
6. «Я ще не вирішив (а), що мені робити з …».

Крок 4
Порівняйте списки між собою. Візьміть їх по черзі в руки і оцініть, в контакті з яким списком ви відчуваєте себе більш бадьорими і сильними, більш впевненими. Можливо, в цей момент ви приймете важливі для себе рішення.

 

"МАСКИ, ЯКІ МИ НОСИМО"

 

Люди часто використовують маски при взаємодії з іншими особами. Часто вони це роблять для того, щоб пройти через стресові ситуації. Ми можемо надягати маски і робитись «іншими» коли ми з нашими дітьми, на роботі чи з незнайомими людьми для того, щоб не показувати їм свій внутрійшній світ.

Є тисячі масок, які ми носимо, іноді ми їх змінюємо протягом одного дня.

Ця вправа призначена для того, щоб допомогти клієнтам почати усвідомлювати ці маски. Вони стануть більш обізнаними про те, що насправді відбувається за масками, чи треба з ними боротись, якщо так, то як це робити в здорових відносинах.

Матеріали. Є безліч способів, які допоможуть клієнтові зробити маски. Простий спосіб полягає у використанні звичайного паперу і маркерів або кольорових олівців. Ви також можете допомогти клієнту зробити маску з пап’є маше, або купити готову маску і дати прикрасити її.

Інструкції:
Розкажіть клієнтам про природу «масок». Нехай він визначить які з «масок» він носить і чому.

Намалюйте овальну форму на аркуші паперу (на весь аркуш). Приклейте або намалюйте очі, ніс і рот на папері, всередині овалу. Напишіть слово “зовнішня” в нижній частині аркушу, щоб ідентифікувати, що цей малюнок буде означати маску, яку клієнт показує іншим.

Попросіть клієнта малювати те, що приходить на думку, коли він показує іншим цю “маску”.

Після того як клієнт закінчує малювати “зовнішню” маску, візьміть другий аркуш паперу і намалюйте чи приклейте овал, очі, ніс і рот таким же чином, як ви намалювали для першої маски. У нижній частині аркушу напишіть “внутрішня”, щоб визначити, що цей малюнок буде, тим що насправді відбувається всередині людини, як вона себе відчуває. Попросіть клієнта прикрасити, як він хоче.

Коли клієнт зробить обидва малюнки, попросіть його розповісти про малюнки. Обговоріть, що клієнт бачить в них. Запишіть, що він говорить про кожне зображення. Якщо ви хочете щось відмітити безпосередньо на малюнку, запитайте дозволу. Краще робити це олівцем.

Можна вирізати дірочки для очей, рота і приміряти маску на собі.

Рекомендований список запитань:
1) Розкажіть про створені малюнки. Як все пройшло?
2) Чим малюнки відрізняються? Що в них спільного?
3) Що означають для вас вибрані кольори?
4) Що ви побачили про себе в процесі створення масок?

Дана вправа дозволяє клієнту мати безпечний простір, щоб почати входити в контакт зі своїми почуттями.

Ця вправа сприяє самоприйняттю в цілому і може збільшити готовність клієнта «доторкнутись» до негативних емоцій і показати ці емоції, які можуть бути досить «незручним».

Вона може допомогти визначити відмінності між тим, як клієнт спілкується з оточуючими і тим, що він насправді відчуває.

Ця вправа стимулює до обговорення психологічних меж .

 

"НЕДИТЯЧІ ЗАБОРОНИ"

 

Вибирається один учасник і сідає на стілець в центрі кола. Всі інші учасники по одному підходять до нього і говорять, що вони йому забороняють робити, – те, що учасники найчастіше говорять своїй дитині. При цьому стрічкою зав’язують ту частину тіла, якої стосується заборона. Наприклад: «Не кричи!» – зав’язується рот, «Не бігай» – зав’язуються ноги і т.д.

Після того як висловляться всі учасники, тому, котрий сидить, пропонується встати. Так як він не зможе встати, то його потрібно розв’язати. Для цього кожен учасник підходить до стрічки, яку зав’язав, і знімає заборону і при цьому говорить, що робити можна. Таким чином, суть заборони залишається. Наприклад: «Не кричи – говори спокійно».

Рефлексія

Рефлексія учасника, який грав роль дитини:

– Що ви відчували, коли «батьки» сковували, обмежували вашу свободу?

– Обмеження руху якої частини тіла ви відчули найбільш гостро?

– Які почуття були у вас, коли вам запропонували встати?

– Що хотілося розв’язати в першу чергу?

– Що ви відчуваєте зараз?

Рефлексія учасників, які грали роль дорослого:

– Що ви відчували, коли бачили знерухомлену дитину?

– Що вам хотілося зробити?

– Чи легко знайти слова, що дозволяють переформулювати заборону?

– Що ви відчуваєте зараз?

 

ТАБЛИЦЯ СПІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Часто на консультаціях у дитячого психолога розповідь батьків щодо взаємовідносин з дитиною є недостатньою. Часто самі батьки не помічають того, як вони спілкуються з дітьми, на скільки вони включені в діяльність дитини, які слова вживають для підтримки чи потурання дітей. Дана вправа допоможе наглядно показати батькам який тип взаємодії існує між мамою чи татом і дитиною.

Зміст вправи: психолог надає завдання погратися з дитиною з певною метою і просто спостерігає. Мета та інструменти можуть бути різними: скласти вежу з кубиків, побудувати «свій світ» в пісочниці, зліпити сім’ю тварин з пластиліну, намалювати малюнок на будь-яку тему і т. д. Варіантів може бути безліч.

Іграшки для пісочної терапії

 

Під час гри, яка зазвичай продовжується 15-20 хвилин, психолог записує свої спостереження (відмічається кількість разів) в наступну таблицю:

Дія	Мама/тато	Дитина
Робить самостійно
Тренує
Заохочує
Ігнорує
Навчає
Карає
Хвалить
Поводить себе агресивно
Бере не спитавши

  
    

Під час даної вправи можна гарно побачити наскільки батьки «включені» в гру дитини, чи граються вони з нею чи постійно чомусь повчають. В ній гарно можна спостерігати наскільки батьки помічають позитивні моменти в діях дитини, наскільки емоційно взаємодіють.

Після цього батькам стане легше зрозуміти як вони взвємодіють з дитиною.