Чому ми кричимо?

Одного разу вчитель запитав своїх учнів:
- Чому розгнівані люди кричать?
- Кричать, тому що втрачають терпіння, - відповів один із учнів.
- Але чому кричать до тих, хто є поруч із ними? - знову запитав вчитель.
- Кричать, тому що хочуть щоби їх почули, - пролунала відповідь.
Вчитель продовжував запитувати:
- Отже, неможливо спокійно розмовляти?
Учні давали різні відповіді, але жодна із них не задовольнила вчителя.
Тоді він сказав:
- Знаєте чому розгнівана людина кричить на інших? Отож, коли двоє сваряться - їхні серця дуже віддаляються одне від одного. Щоби подолати ту відстань між серцями - треба кричати, тоді тебе почують. Чим більші люди є розгнівані - тим голосніше кричать, щоб почути одне одного. А що буває поміж двома закоханими? Вони не кричать, а шепочуть. Чому? Тому що їхні серця є дуже близько одне до одного. Відстань поміж ними така маленька, що їхні серця розмовляють пошепки. А коли любов дуже-дуже сильна, тоді не потрібен навіть шепіт - достатньо тільки погляду. Їхні серця досить добре розуміють одне одного.
Після цього вчитель ще додав:
- Якщо сперечаєтесь, то не дозволяйте вашим серцям віддалятися. Не кажіть слів, які б ще більше вас віддалювали. Відстань може бути такою великою, що серця вже ніколи не знайдуть зворотної дороги. Найбільш вдалий спосіб припинити сварку - це сваритися міцно обійнявшись.