Попередження булінгу серед дітей на основі соціально-емоційного навчання: досвід США

Емоційно безпечне навчальне середовище може бути досягнуте шляхом соціального та емоційного навчання (SEL) як істотною частиною освітнього процесу. Соціально-емоційне навчання є процесом, завдяки якому діти і дорослі набувають знання, відносини і навички, необхідні для розпізнавання і контролю власних емоцій, розвитку емпатії, налагодження відносин, і прийняття відповідальних рішень. Компетентність у використанні соціально-емоційних навичок розвивається в контексті безпечного і сприятливого середовища школи, сім'ї та спільноти, в якій діти відчувають свою цінність, повагу до себе, причетність та взаємозв’язок зі школою, і замученість у процес навчання. Емоції як такі відіграють важливу роль в навчальному середовищі. По-перше, емоції впливають на процес навчання – на нашу здатність обробляти інформацію і чітко розуміти, з чим ми стикаємося. Тому, для педагогів важливим є створення позитивного, емоційно безпечного середовища класної кімнати, з метою забезпечення оптимальних умов для навчання учнів. По-друге, навчання керування емоціями і відносинами являє собою свого роду «емоційний інтелект», який напряму пов'язаний з успішністю людини. Технологія соціально-емоційного навчання є основоположною не тільки для соціального та емоційного розвитку дітей, а й для їхнього здоров'я, етичного та громадянського розвитку, мотивації досягнення цілей та навчання взагалі. 

Великий внесок в розвиток та поширення технологій соціально-емоційного навчання у школах США зробило Об’єднання заради академічного, соціального та емоційного навчання (CASEL) – провідна національна організація. CASEL виділяє п’ять категорій соціальних та емоційних навичок: самосвідомість (точна оцінка своїх почуттів, інтересів, цінностей і сили та здібностей, а також підтримання обґрунтованого рівня впевненості в собі), самоуправління (регулювання власних емоцій з метою подолання стресів, контролю імпульсів, і наполегливість у подоланні перешкод; встановлення особистих та навчальних цілей та подальший контроль їх досягнення; вираження власних емоцій конструктивно), соціальна свідомість (прийняття точки зору інших та співпереживання; визнання і цінування індивідуальних та групових схожостей та відмінностей; виявлення і слідування соціальним стандартам поведінки; визнаючи і використання ресурсів сім'ї, школи та громади), навички взаємовідносин (встановлення і підтримання здорових та корисних відносин, заснованих на співробітництві; протистояння невиправданому соціальному тиску; запобігання, управління і вирішення міжособистісних конфліктів; звернення за допомогою у разі необхідності) та прийняття відповідальних рішень (прийняття рішень на основі етичних стандартів, мір безпеки, відповідних стандартів поведінки, поваги до інших, і можливих наслідків різних дій; застосування навичок прийняття рішень в навчальних та соціальних ситуаціях). Ці навички дозволяють учням стримувати агресію, ініціювати дружні стосунки, вирішувати конфліктні ситуації з повагою, і робити етичні та безпечні рішення. Для розвитку цих здібностей, учні повинні мати досвід безпечного, керованого та сприятливого середовища, де вони відчувають, що їх цінують і поважають; мати значимі взаємодії з іншими людьми, які соціально та емоційно компетентні; і  мати позитивне  наставництво. Програми соціально-емоційного навчання реалізуються завдяки ідеальній координації всього шкільного округу – від дошкільної до середньої школи. Таке навчання відбувається як і в приміщеннях класів, так і не в шкільних коридорах, їдальні, подвір’ї, а також під час позашкільних заходів і вдома.

Розвиток навичок ініціювати та підтримувати дружні та інші стосунки – необхідний компонент технології соціально-емоційного навчання. Так, діти-жертви булінгу, як правило мають дуже мало друзів (здебільшого це такі ж діти-жертви) і багато «ворогів». Тобто, жертви булінгу перебувають в стані соціальної ізоляції, часто невпевнені в собі, у них відсутні навички ефективної взаємодії з однолітками. Через відсутність підтримки з боку однолітків, у дітей-жертв булінгу мало шансів отримати допомогу та захист від інших в ситуації знущань та цькування. Дослідження ж доводять, що наявність якісних дружніх стосунків або принаймні одного близького друга – зменшує ризик стати жертвою булінгу. Так, соціально-педагогічна робота з ізольованими дітьми, що полягає в розвитку навичок ефективного спілкування з однолітками (наприклад, як правильно задати питання, висловити підтримку, вносити пропозиції), може допомогти їм отримати визнання з боку однолітків, та збільшити шанси на отримання підтримки та захисту у разі ситуації булінгу. Як засвідчив аналіз наукових джерел, жертви булінгу та спостерігачі – дуже рідко звертаються по допомогу до однолітків або дорослих. Діти-жертви схильні самозвинувачувати себе та страждати наодинці. Тому, ще одним завданням соціально-емоційного навчання є сприяти розвитку вмінь та бажання шукати допомогу та підтримку в однолітків або дорослих (батьків, педагогів, шкільного психолога).

Провідною темою технології соціально-емоційного навчання є поповнення та актуалізація знань та уявлень учнів про негативні наслідки булінгу для його учасників та його вплив на взаємостосунки. В рамках соціально-емоційного навчання, учні завдяки практичним завданням вдосконалюють свої соціально-емоційні навички. Так, досить поширеною формою роботи є рольова гра, під час якої учні вчаться як правильно себе поводити в ситуаціях булінгу. Наприклад, розглядаючи тему емпатії, учням пропонують обговорити те, що відчуває жертва булінгу та той, хто це спостерігає. Також, учні практикують навички ефективного реагування на ситуацію булінгу; темами занять, або окремих вправ можуть бути: «Як поводити себе, якщо ти став жертвою булінгу», «Що я маю роботи, якщо я став свідком булінгу», «У разі булінгу – до кого я можу звернутися» і т.д. Надання дітям можливості відпрацювати навички реагування в ситуації булінгу, сприяє розвитку їхньої впевненості: отримавши досвід моделі поведінки під час рольової гри, вони не розгубляться в ситуації булінгу в реальному житті. Крім загальних освітньо-просвітницьких заходів, учні, які регулярно стають жертвами, свідками, або які ініціюють булінг – потребують розширених можливостей роботи над своїми соціально-емоційними навички,

таких як управління гнівом, асертивного спілкування та вирішення соціальних проблем. В цьому напрямку активно застосовуються методи роботи таких дітей в парі з тими дітьми, які соціально компетентніші та мають кращі навички міжособистісної взаємодії, що дозволяє менш соціально та емоційно компетентним дітям вдосконалювати свої навички та вміння, а також запобігають можливій віктимізації дітей групи ризику.