Притча «Мішок картоплі» (про образи)

Учень запитав вчителя:

- Ти такий мудрий, завжди в гарному настрої, ніколи не сердишся. Допоможи і мені бути таким.

Учитель погодився і попросив учня принести картоплю і мішок.

- Якщо ти на кого-небудь розсердишся і затаїш образу, - сказав учитель,- то візьми картоплину. З одного боку напиши своє ім'я, з іншого ім'я людини, з якою стався конфлікт, та поклади цю картоплину в мішок.

- І це все? - Здивовано запитав учень.

- Ні, - відповів учитель. Ти повинен завжди цей мішок носити з собою. І кожного разу, коли на кого-небудь образишся, кидай в нього картоплину. Учень погодився.

Пройшов якийсь час...

Мішок учня поповнювався картоплею і став уже досить важким. Його дуже незручно було завжди носити з собою. До того ж картопля, яку він поклав на самому початку, стала псуватись. Вона покрилась слизьким гидким нальотом, деяка проросла, інша зацвіла і стала видавати різкий неприємний запах. Учень прийшов до вчителя і сказав:

- Це вже неможливо носити з собою. По-перше, пакет занадто важкий, а по-друге, картопля зіпсувалась. Запропонуй щось інше.

Але вчитель відповів:

- Теж саме, відбувається і в тебе в душі, коли ти на кого-небудь сердишся чи ображаєшся. І від твого вчинку в тебе на душі з'являється важкий камінь. Просто ти це відразу не помічаєш. Потім каменів стає все більше. Вчинки перетворюються на звички, звички - в характер, а характер породжує ганебні вади.

Цей вантаж надто важкий, щоб носити його постійно з собою. Я дав тобі можливість поспостерігати весь цей процес з боку.

Тепер щоразу, коли ти вирішиш образитись або образити когось, подумай, чи потрібен тобі за плечима мішок з гнилою картоплею.