Корисні посилання
Пошук серед 3715 розробок
Технології роботи з учнями-жертвами та учнями-агресорами в США - успішні приклади
Розмістив: Irene
Вид розробки: Превентивна освіта, Публікації
Тематика: Розв'язання проблем і конфліктів, Повага до всіх, Протидія насиллю
Цільова аудиторія: Вчителі
Джерело: http://ayhunkoil13.wix.com/antibullyingportal#!-/c1ce5
Аналіз наукових джерел засвідчив, що профілактичні заходи щодо попередження булінгу в школах США здійснюється за такими напрямами: робота в громаді; спеціальна підготовка фахівців, які працюють з дітьми; просвітницька робота з батьками; профілактична робота з учнями.
Щодо роботи з учнями-агресорами, або «булерами», то в школах США значного поширення набули «Цільові програми втручання щодо булінгу» (The Target Bullying Intervention Program – T-BIP), спрямовані на вирішення когнітивних і поведінкових проблем учнів, які принижують та знущаються над іншими. Програма втручання забезпечує інструкціями та рекомендаціями для соціальних педагогів і психологів школи щодо роботи безпосередньо з учнями-агресорами, з метою надання їм кваліфікованої допомоги у подоланні насильницької та агресивної поведінки та прийняття ними більш про соціальних моделей поведінки. Програма передбачає трьох-годинну, індивідуальну зустріч з шкільним психологом або консультантом, структура якої включає такі етапи: оцінка, психологічне навчання та зворотній зв'язок. Перший етап полягає в оцінці, шляхом використання базових інструментів та методик – досвіду булінгової поведінки учня, наявності депресії, тривоги, Я-концепції, ставлення до шкільного колективу та школи взагалі та ін. Впродовж етапу психологічного навчання, фахівець в привабливому та дружньому тоні презентує основні положення щодо явища булінгу, супроводжуючи це короткими запитаннями до учня для оцінки його рівня розуміння інформації. Після кількох вправ, фахівець пропонує учню переглянути відео, пов’язане з явищем булінгу. Зустріч закінчується підведенням підсумків та отриманням зворотного зв’язку від учня – обговорення своїх переживань та вражень від зустрічі. Після зустрічі, фахівець пише звіт з рекомендаціями щодо зміни поведінки на основі оціночних даних та комунікації з учнем. Батьки, учнівський та педагогічний колектив спільно обговорюють цей звіт та вносять свої пропозиції щодо вирішення проблемної ситуації.
Серед технологій роботи з учнями-жертвами/агресорами, ефективною вважається робота учнівських груп підтримки, які зазвичай складаються з 5-8 учнів та двох фасилітаторів з числа дорослих. Так, завданням групи підтримки учнів-агресорів є припинення здійснення ними насильницьких дій, навчання ненасильницьким способам задоволення своїх бажань та потреб, і прийняття ними ненасильницької моделі поведінки. Завданням ж групи підтримки учнів, які стали жертвами булінгу є навчити учнів асертивним моделям поведінки. Завдання груп підтримки досягаються шляхом вдосконалення самосвідомості та розвитку впевненості учасників в собі, розвитку їх соціальних та емоційних навичок. В атмосфері заохочення учасники визначають ті неправильні упередження, почуття, відношення і дії, які призвели до їх віктимізації/вчинення булінгу; навчаються визначати, виражати в прийнятний спосіб свої емоції та брати за них відповідальність; вчаться ненасильницьким засобам виражати гнів та вирішувати проблемні ситуації; досягають впевненості в собі, підвищують свої самооцінку та рівень самоповаги та поваги до прав інших. Впродовж відвідування таких груп підтримки, перед учнями відкриваються альтернативні способи та моделі поведінки, вони спостерігають за зусиллями до змін інших учасників групи, практикують нові способи поведінки в безпечних умовах, таким чином досягаючи успіху та трансформуючи себе. Особливостями технології учнівських груп підтримки є: безпечність, конфіденційність, специфічність комунікації.
Так, для досягнення змін, група підтримки має бути безпечним «притулком», де учні можуть відкрито обговорювати свої почуття, побоювання та проблеми з іншими учнями, і не боятися бути осудженим, чи приниженим за це. Конфіденційність є суттєвої характеристикою груп підтримки, оскільки воно сприяє згуртуванню групи та захисту від критики, висміювання та поширення пліток поза межами групи. Спілкування в групі підтримки вимагає від учасників щирості, відвертості, висловлення своєї думки та вміння слухати інших. Важливою особливістю є те, що учнівська група підтримки – не є терапевтичною групою, і ті учні, які потребують терапії емоційних та поведінкових розладів – спрямовуються до відповідних спеціалістів та організацій. Фасилітатори в групі підтримки зазвичай виконують три ролі – «менеджера», «інструктора» та «захисника». Так, в ролі «менеджера» фасилітатор розробляє графік та план проведення зустрічей, розробляє правила поведінки в групі та слідкує за їх дотриманням та управляє середовищем групи підтримки. Роль «інструктора» передбачає презентації просвітницької інформації та навчання навичкам з метою зміни поведінкових моделей учасників. Виступаючи в ролі «захисника», фасилітатор забезпечує моральну підтримку учасникам, їх захист від несправедливих зауважень, а також підбадьорює та надихає учасників, коли вони помиляються або не знають, що робити. Крім того, фасилітатор має демонструвати здорову та відповідальну модель поведінки, за необхідності розповідаючи про свої власні емоції та ділитись власним досвідом.
Учнівські групи підтримки можуть бути таких типів: група управління гнівом, об’єднуючі групи, групи повторного об’єднання – для агресорів, та групи розширення прав та можливостей для учнів-жертв. Так, група з управління гнівом призначена здебільшого для дітей, чия жорстоко та насильницька поведінка є наслідком емоційних сплесків та нерозвиненого самоконтролю. Ці учні ніколи не наносять шкоду іншим навмисно або з якоїсь конкретної причини – вони не вміють контролювати свою імпульсивність. Зустрічі в групі з управління гнівом спрямовані на опанування учасниками навичками управління своїми емоційними станами, прийнятними способами вираження свого гніву, навчання етапам вирішення конфліктної ситуації та навичкам їх вирішення ненасильницькими способами тощо. Цільовою аудиторією об’єднуючої групи є учні, характеристиками яких є: систематичні акти задирання та знущання над іншими, низький розвиток емпатії та поваги до оточуючих, вороже ставлення, агресивно-імпульсивність, не витримують критики. Група повторного об’єднання створюється для тих учнів, які після відвідування груп підтримки все ще продовжують насильницьку поведінку по відношенню до однолітків та навіть фахівців школи. У такому випадку залучають шкільну адміністрацію, батьків, шкільного консультанта/психолога, та працівника місцевої молодіжної агенції або суду у справах неповнолітніх. Зарахуванню до групи передує бесіда з практичним психологом. Дана група – це останній шанс для таких учнів не бути виключеними зі школи. Участь в групі повторного об’єднання передбачає: встановлення зв’язку з турботливим та відповідальним наставником; розвиток чутливості до почуттів інших, шляхом проведення зустрічей з жертвами булінгу; прийняття персональної відповідальності за свої думки, почуття та дії; відмову від виправдовування себе та перекладанні вини на інших; прийняття прийнятних способів комунікації з авторитетними особами, без протистояння ним або неповаги; залучення та відповідальність в шкільних заходах.
Метод корпоративної групової роботи (Cooperative group work (CGW) вважається фундаментальним в підході «рівний-рівному». Важливим елементом даного методу є популяризація вчителем цінностей співпраці в класі з метою стимулювання просоціальної поведінки в учнів та співпраці між ними заснованої на довірі. Цей метод реалізується в таких формах: індивідуальна робота в групі (учні діляться своїми індивідуальними проектами з групою); індивідуальна робота над елементами певного проекту/головоломки для досягнення спільного результату (напр. – дослідження учнями окремих аспектів теми з подальшою груповою презентацією); робота у співпраці для досягнення спільної мети (учні спільно планують та розробляють ролі для жартівливих сценок щодо проблеми булінгу). Сутність методу полягає в тому, що процес спільної роботи учнів вимагає від них взаємоповаги, сприяє розвитку емпатії та навичок кооперативної та демократичної взаємодії в колективі. Учням також дається можливість спробувати себе в різних ролях в класі: в ролі лідера, реєстратора дискусій класу, відповідального за визначення цілей класу, відповідального за гумор та настрій колективу тощо. Даний метод має три ключові характеристики, які є його перевагами. По-перше, під час співпраці учні готуються до взаємодії з іншими, поза межами їхнього кола друзів, і таким чином вдається зменшити упереджене ставлення та ворожість до деяких дітей і одночасно підтримати та інтегрувати ізольованих дітей до колективу. По-друге, учні вдосконалюють свої навички комунікації та вчаться самостійно розподіляти завдання між собою для досягнення спільної мети. По-третє, в кооперативних колективах конфлікти завжди підлягають обговоренню, після чого починається спільний пошук шляхів їх вирішення. Так, учні розвивають свої навички розв’язання конфліктів та краще розуміють креативний потенціал конфлікту. Таким чином, група дає можливість її учасникам більш повне уявлення про свою здатність брати відповідальність за свої взаємостосунки з іншими та підтримку своїх однолітків, які зазнають певних труднощів у спілкуванні в групі.
«Час кола» («Circle Time») є методом, який підвищує рівень ефективної комунікації між членами класу та створює безпечний простір для вирішення питань стосовно булінгу, конфліктів, турботи та поваги один до одного. Цей метод вважається ефективним у профілактиці булінгу саме через те, що за його допомогою можливо знизити негативний вплив булінгу на його жертв, та робить для них прийнятним повідомлення про зазнавання булінгу дорослим. Метод передбачає серію щотижневих зустрічей педагога (психолога) з класом, під час яких вони в колі грають в спеціально розроблені ігри з метою підвищення самоповаги, самооцінки, навичок співпраці та активного слухання в учнів. Коло заохочує дітей та підлітків свій власний набір правил стосовно спілкування, обговорювати певні проблеми щодо взаємодії в групі та шукати ненасильницькі, прийнятні шляхи їх вирішення.
Система здруження («вefriending») передбачає залучення учнів – «біфрендів», чиє призначення є «бути другом» для свого однолітка. Біфрендами можуть бути волонтери, будь-який учень-ровесник або старшого віку, якого визначає педагог виходячи з його дружніх характеристик. Зазвичай біфренди проходять тренінги з лідерства, розвитку навичок міжособистісної взаємодії, активного слухання тощо. Даний метод має ряд переваг у попередженні булінгу. По-перше, для вразливих учнів досвід спілкування з біфрендом може стати першим позитивним досвід взаємодії з однолітками, та підвищити впевненість та самооцінку. В процесі отримання допомоги від біфренда, дитина має можливість виразити свої почуття щодо тих аспектів життя, які її пригнічують. По-друге, самі біфренди зазначають про ряд переваг для себе, а саме: вони почуваються більш впевненими собі, навчаються більше цінити особистість кожної людини.