Вправи, спрямовані на професійне самовизначення «Знавці професій»

Учні сідають у коло. У центрі — ведучий. Він говорить: «Увага!» і вказує на будь-якого гравця, голосно й чітко називаючи будь-яку літеру (крім ь, й та апострофа). Учень, на якого вказав ведучий, повинен швидко назвати професію на цю літеру.

(Наприклад: Н — наладчик, К — касир, Р — реставратор, Р — редактор і т. д.).

Той, хто не встигає у відведений час назвати професію, вибуває з гри.

Рекомендації. Ведучому проаналізувати названі учнями професії. Визначити уявлення учнів про їх різноманіття.

 

«Сім нот»

Учні сідають у коло. Ведучий просить перелічити професії, які починаються з назви музичних нот: до, ре, мі, фа, сол(ь), ля, сі. Нота ре використовується в середині слова. Наприклад: редактор, фармацевт тощо.

Рекомендації. Вправа сприяє розвитку кількох психічних процесів: пам’яті, мисленню, уяві.

 

«Зобрази професію»

Ведучий заздалегідь робить заготовки (аркуші паперу, на яких написано назви професій). Учасники по черзі витягують заготовки й за допомогою жестів і міміки показують характерні ознаки (особливості) професії, написаної на аркуші паперу.

Рекомендації. У роботі з молодшими дітьми використовуються професії, найбільш доступні для пантоміми. Наприклад, офіціант, швачка, скрипаль, листоноша, лікар, маляр, міліціонер-регулювальник та ін. Старшим школярам можна порекомендувати зобразити геолога, археолога, адвоката, еколога тощо.

 

«Не збийся»

Школярам пропонується зробити десять кроків і на кожному назвати професію. Якщо учень збився або повторився, він зупиняється.

Рекомендації. Для старших школярів завдання можна ускладнити тим, щоб не допускати повторень професій різними учнями.

 

«Словник професійних термінів»

Ведучий диктує учням слова з переліку профорієнтаційних термінів. Учні усно (або письмово) пояснюють значення цих термінів.

Наприклад: професія, вибір професії, професійна непридатність, покликання, умови праці тощо.

Рекомендації. У випадку утруднень, що виникають у школярів з поясненням тих чи інших термінів, ведучому необхідно внести доповнення або дати пояснення.

 

«Хто більше?»

Ведучий заздалегідь готує аркуші паперу, на яких написано сфери професійної діяльності людини. Ці аркуші роздаються учасникам. Упродовж 5–10 хвилин їм необхідно назвати професії працівників тієї сфери професійної діяльності, що їм дісталася.

Рекомендації. Наприклад: сфера залізничного транспорту, сфери обслуговування, хімічної промисловості, легкої промисловості, харчової промисловості, сфери освіти та ін.

 

«Прислів’я про труд»

У вступній частині ведучий говорить про те, що, як відомо, існує велика кількість прислів’їв і приказок про труд. У них ідеться про ті чи інші особливості трудової діяльності. Наприклад, в одних прислів’ях показано спрямованість праці («Призначили осла ковалем, він спершу себе підкував»). В інших відзначається залежність успіху праці від здібностей і вмінь людини («Не казан варить, а куховарка»). У третіх показано роль дисципліни праці («Відкладай неробство, та не відкладай справи»). У четвертих підкреслюється колективність праці («Берися дружно — не буде сутужно»). Учням пропонують згадати інші прислів’я про працю і розкрити їхній зміст.

Рекомендації. Ведучому доцільно почути від кожного учасника приклад прислів’я та його тлумачення. За потреби слід додати й доповнити необхідну інформацію.

 

«Відгадай професію»

Ведучий пропонує кожному учасникові згадати професію і скласти її опис, але так, щоб у ній не було нічого, що підказувало б іншим, що це за професія. Тобто учень повинен розповісти про умови роботи, про результати праці.

Рекомендації. Ведучий суворо стежить за тим, щоб у розповіді не прозвучало явних підказок. Можна запропонувати більш складний варіант, коли учасник загадує яку-небудь професію, але нічого не розповідає, а пропонує іншим учням ставити навідні запитання, на які можна відповісти лише «так» або «ні».

 

«Людина і професія»

Ведучий називає професію, для якої школярі повинні «підібрати» учня з-поміж присутніх, який найбільше, на їхню думку, відповідає за своїми індивідуальними особливостями саме цій професії.

Рекомендації. Пропонована педагогом професія має бути добре відома учням, у випадку недостатніх відомостей про професію ведучому необхідно охарактеризувати її особливості. Гру можна ускладнити, запропонувавши школярам «підібрати» професію кожному учневі. Для цього доцільно об’єднати учнів у групи.

 

«Хода професіонала»

Усі учні стають у коло, залишаючи якнайбільше місця в центрі. Учасникам пропонуються картки, на яких написано назви різних професій. Необхідно по черзі пройти через коло й ходою показати професійну приналежність.

Рекомендації. Питання до обговорення: Що може виразити хода людини: її професію? її емоції? Як ми реагуємо на різні стилі ходи? А що відчувають люди, за якими спостерігають і яких оцінюють?

 

«Самооцінка і професія»

З-поміж школярів обирається учень, який повинен описати свої індивідуальні особливості, оцінити їх і підібрати відповідну професію. Вибираючи професію, необхідно враховувати індивідуальні схильності та інтереси. Решта учнів і ведучий окремо від школяра також дають йому оцінку й підбирають відповідну професію.

Рекомендації. На загальному обговоренні робиться порівняльний аналіз самооцінки учасника, оцінки ведучого та інших учнів. Обговорюються моменти невідповідності самооцінки учня, педагога та інших школярів.

 

«Казкові персонажі та професії»

Учасникам роздають аркуші паперу, на яких написані деякі казкові персонажі. Далі пропонується вибрати для них підходящі професії, виходячи з тих особливостей, які описуються у відповідних творах.

Рекомендації. Як казкових персонажів можна запропонувати Попелюшку, Ємелю, Сніжну королеву, Білосніжку, Чебурашку, Вінні Пуха, П’ятачка, Царівну-жабу, Карлсона та ін.