Явище булінгу: підходи до визначення поняття та різновиди

Що таке булінг?

Науковці досліджують явище булінгу вже протягом десятиліть, але й досі не існує єдиного визначення даного поняття. Аналіз наукових джерел засвідчив, що багато дослідників часто звертаються до визначення булінгу, що першим запропонував Д. Ольвеус: «Булінг – ситуація, в якій учень неодноразово піддається негативним діям з боку одного чи кількох інших учнів». Термін «негативні дії» включає в себе досить різноманітну поведінку – від невербальних проявів агресії, як ворожі погляди та зачіпання, до серйозних фізичних нападів. Д. Ольвеус наголошує на важливій характеристиці ситуації булінгу – повторюваності негативних дій, тим самим розмежовуючи булінг та одиничні незначні випадки агресії. Також, автор першим визначив, що булінг можу бути прямим – фізична агресія (удари, штовхання, щипання, плювання, кусання, залякування, обзивання, жорстокі жарти, утискання через соціальний статус, релігію, расу, доторки сексуального характеру), та не прямим, що проявляється переважно у емоційній та пасивно агресивній поведінці (ізоляція, виключення, поділ на категорії нижче і вище, ненависний погляд, непристойні жести, написання графіті, поширення пліток). 

Першим офіційним визначенням булінгу, що стали використовувати в судовій практиці у Великобританії, стало визначення Хелда: «Булінг – це тривале фізичне або психологічне насильство, яке чинить одна особа або група осіб по відношенню до особи, яка нездатна захистити себе в даній ситуації, з усвідомленим бажанням завдати болю, залякати або спричинити стрес іншій особі».

"Національна Асоціація шкільних працівників США дає наступне визначення поняття булінгу: «Булінг – це динамічні і повторювані моделі вербальної або невербальної поведінки, що здійснюється одним учнем або групою учнів по відношенню до іншого учня, спрямовані на навмисне нанесення шкоди, при наявності реальної різниці в силі».

Види булінгу

Аналіз наукових джерел засвідчив, що більшість науковців погоджуються з тим, що булінг виявляється не тільки в фізичній агресії, а й у вербальній: обзивання, поширення чуток, соціальне відторгнення та ізоляція. При цьому, дослідження показують, що хлопці більш схильні до фізичної агресії, в той час серед дівчат більш поширена вербальна, стверджують А. Бардлі та Д. Фарінгтон. За даними Л. МакКадена багато дітей вважає, що якщо вони фізично не завдали шкоди іншому – це не є булінг. Навіть деякі вчителі відмічають, що різноманітні вербальні напади не потрібно вважати булінгом. Так, Р. Хазлер дійшов висновку, що дорослі люди та вчителі у школах зокрема вважають вербальний вид булінгу нормальним та невинним явищем. Ці дані підтверджують дослідження М. Болтона, який визначив, що один з чотирьох вчителів вважає, що до булінгу не відноситься обзивання, поширення чуток, ворожі погляди та відбирання речей. Натомість, найбільш поширеними на думку вчителів видами булінгу є побиття, штовхання, примус до небажаних дій і залякування. На додаток, А. Шилдс та Д. Кікчеті отримали переконливі дані про те, що вчителі та працівники освіти вважають, що саме фізичне знущання має більш тяжкі наслідки, ніж психологічне та соціальне. Ці дані викликають сильне занепокоєння, оскільки вчителі не вважають елементи соціального виключення загрозливими. Однак, науковці стверджують, що довготривалі наслідки соціального виключення мають деструктивний вплив на психологічне здоров’я його учасників. При цьому емоційне знущання серед учнів складніше відслідкувати для педагогів та довести факт його здійснення.

"Тому важливим завданням сьогодні є чітке визначення видів та форм булінгу, для розроблення ефективних шляхів його попередження та подолання".

І. Ріверс та П. Сміт виділяють три типи агресії, якими характеризується ситуація булінгу: пряма фізична, пряма вербальна та непряма агресія. Пряма фізична агресія передбачає прямий фізичний контакт учасників булінгу – штовхання, побиття, лупцювання ногами та ін. Пряма вербальна агресія включає використання прізвиськ та обзивання, погрози. Найскладніше помітити та довести факт скоєння непрямої агресії, яка включає в себе таку поведінку як поширення пліток та неправдивої інформації про жертву. Якщо пряму фізичну агресію можна об’єктивно спостерігати, то непряма агресія часто призводить до залучення «третьої сторони».

"С. Шарп провів дослідження серед підлітків 13-16 років та встановив, що непряма вербальна агресія для більшості підлітків є більш неприємною та стресовою ситуацією, ніж пряма фізична агресія. П. Сміт та С. Шарп встановили, що найбільш поширеною формою булінгу серед учнів початкової та середньої школи є використання прізвиськ або обзивання".

Окрім прямої та непрямої агресії виокремлюють булінг сексуального характеру, булінг на основі нетерпимості та упередженості, та хейзинг. Так, булінг сексуального характеру складається з типових проявів булінгу з елементами сексуального насильства: вербальні (погрози сексуального насильства, жарти, принизливі коментарі щодо сексуальної активності жертви), фізичні (торкання, обійми сексуального характеру, смикання нижньої білизни, сексуальні напади) та емоційні приниження (поширення чуток, написання поміток сексуального характеру – наприклад, в роздягальнях, вульгарні жести). Підґрунтям булінгу на основі нетерпимості є упереджене ставлення до певної особи або групи осіб через їх релігію, расу, походження, сексуальну орієнтацію, фізичні чи психічні вади. Хейзингяк форма агресивної поведінки зазвичай полягає у залякуванні та приниженні у процесі посвяти або прийняття то певного клубу, групи, спортивної команди тощо. Так, жертву змушують до різних неприйнятних дій, через які вона стає посміховиськом для інших, що принижує її честь та гідність.

З розвитком інформаційно-комунікаційних технологій та мережі Інтернет, особливої актуальності набуває поява такого виду булінгу як «кібербулінг» (cyberbullying) – форма поведінки, яка полягає у розсиланні повідомлень, фотографій та відео агресивного та образливого характеру з використанням нових інформаційних та комунікаційних технологій.

Прикладами кібербулінгу можуть бути: показ або відправлення на електронну пошту жертви грубих, образливих текстових повідомлень; передражнювання жертви в режимі он-лайн або розміщення особистої інформації, фото або відео, спрямованих на заподіяння шкоди або приниження іншої дитини; ведення блогів або форумів в соціальних мережах, метою яких є дискредитація жертви, заподіяння їй психологічних страждань. На думку багатьох дослідників, саме цей вид булінгу стає домінуючою формою залякування, що часто поєднується з іншими видами булінгу.

Д. Ольвеус виділяє наступні види булінгу: вербальний булінг, що включає принизливі коментарі і використання прізвиськ; соціальне виключення або ізоляція; фізичні знущання, такі як удари, стусани, штовхання, плювання; поширення чуток; відбирання грошей або інших речей, їх псування; погрози або примушення виконувати які-небудь дії; расистський булінг; сексуальний булінг.

Проаналізувавши наукові джерела ми дійшли висновку, що формами булінгу є фізичний, психологічний, соціальний, сексуальний та кібербулінг.  Прикладами фізичного булінгу – найбільш помітного, однак, який складає менше третини випадків булінгу є: побиття учня або його штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, ляпаси, пошкодження та знищення одягу, особистих речей жертви, а також погляди, жести, образливі рухи тіла та міміки обличчя. Словесні образи, погрози, ворожі насміхання або жарти, принизливі обзивання, використання прізвиськ, жорстока критика, висміювання, агресивні зауваження, записки з погрозами застосування насилля, поширення неправдивих обвинувачень, ворожих чуток та пліток – належать до психологічного виду булінгу. Соціальний ж вид булінгу, проявляється в систематичному приниженні почуття гідності потерпілого шляхом ігнорування, ізоляції, уникненні, соціальному виключенні, відмові від спілкування, маніпуляціях, залякуванні, шантажі, поширенні записок, пліток або написів про жертву так, щоб вона це помітила.