Навички спілкування для сором'язливих дітей

Деякі діти говіркі й товариські від природи. Інші відчувають ніяковість і збентеження при розмові з людьми, яких не знають. Такі діти завмирають і не можуть вимовити ні слова або насилу видавлюють із себе стислу відповідь. Для сором’язливих дітей проблемою може стати навіть невимушена бесіда з однолітками, яких вони знають непогано, не кажучи вже про спілкування з незнайомими дорослими, друзями родини або родичами, яких вони бачать дуже рідко.

На щастя, більшість розмов не припускають блискучої дотепності. Це означає, що коли дитину трохи навчити й потренувати, вона зможе досить добре справлятися з повсякденним спілкуванням. Пропонуємо кілька порад і формул, які допоможуть цього досягти.

Почніть із дружнього привітання

Навчіть свою дитину дивитись людині в очі, привітно посміхатись і казати «Привіт», називаючи її ім'я. Якщо вашій дитині занадто важко дається прямий зоровий контакт, запропонуйте їй дивитись на перенісся співрозмовника.

Ефективний спосіб почати розмову – це прямо подивитись на людину, посміхнутися та сказати: «Радий (а) тебе бачити!». Коли ви називаєте ім'я людини, ви робите своє привітання більш особистим.

Сором'язливим дітям привітання даються важко, тому що вони відчувають ніяковість і збентеження. Вони зосереджені на своєму тяжкому становищі, і коли замість того, щоби привітатись, дивляться в бік, то несвідомо посилають сигнал: «Ти мені не подобаєшся!». Сором'язливі діти не розуміють, що, відмовляючись від привітань, вони привертають до себе набагато більше уваги, ніж якби просто привітались так, як від них того очікують.

Тренування вживання привітання за допомогою рольових ігор може допомогти дітям комфортно почуватися при зустрічі з іншими людьми. Якщо ваша дитина стверджує, що не знає імені свого співрозмовника, це цілком може бути правдою. Тривога може перешкоджати запам'ятовуванню або навіть зверненню уваги на таку інформацію, як імена інших дітей.

Якщо ваша дитина не знає імен однокласників, ви можете заохочувати її, щоб вона дізнавалась і запам'ятовувала по кілька імен щодня. У цій справі допоможе список учнів класу. Також можуть допомогти асоціації імен з особами, яким вони належать. Наприклад, ваша дитина може створювати такі мнемоніки, як «Юля-хохотуля» або «Марічка носить стрічку». Перед зустріччю з далекими родичами вашій дитині може допомогти малюнок генеалогічного дерева, який допоможе їй зрозуміти, хто є хто.

Будьте готові відповісти на запитання «Як справи?»

Найбільш часто розмова відкривається запитанням «Привіт, як справи?». У дорослих це запитання часто набуває форми «Як у школі?» або «Як твої спортивні тренування?». З однолітками це запитання виглядає як «Як пройшли вихідні?» або «Як ти провів канікули?». Якщо ваша дитина просто відповідає «Добре», розмова на цьому закінчується.

Допомогти дитині впоратися з цим запитанням може проста формула: «Чудово!» + один факт». Слово «Чудово!» несе в собі набагато більше привабливого ентузіазму, ніж скарга чи байдужість. «Один факт» повинен бути чимось, що слухач зможе легко уявити собі. Це зацікавить його й відкриє двері для подальшої розмови. Допоможіть дитині придумати кілька прикладів «одного факту», наприклад:

• - Як справи? – Чудово! З нетерпінням чекаю виходу нового сезону пригодницького серіалу «Білий комірець»!
• - Як школа? – Чудово! Ми зараз вивчаємо планети, і я готую доповідь про Юпітер.
• - Як пройшли вихідні? – Чудово! Ми ходили в похід на природу всією сім'єю.
• - Як твої тренування з футболу? – Чудово! Ми програли останню гру, але зараз тренер нам посилено пояснює оборону.

Ставте запитання, що демонструють інтерес

Поясніть дитині, що хороші співрозмовники вміють розговорити людей за допомогою запитань, які починаються зі слів «Як?» або «Що?». Ці запитання передбачають більш розгорнуту відповідь, ніж просто «Так» або «Ні». Скажіть дитині, щоб вона з обережністю користувалася запитанням «Чому?», оскільки співрозмовник може сприйняти його як неприємне або критичне. Щира зацікавленість в інших людях допоможе вашій дитині уникнути зосередження на своїй сором'язливості та встановити близькі стосунки.

Ви можете допомогти вашій дитині попрактикуватися ставити запитання «Як?» і «Що?» всій сім'ї під час обіду чи інших спільних заходів. Можна також провести колективне обговорення можливих запитань, які можна поставити одноліткам або дорослим родичам.

Щоби сформулювати слушне запитання, треба дещо знати про свого співрозмовника. Наприклад, якщо ваша дитина знає, що тітка Люда любить працювати в саду, дитина може її спитати: «Що ви посадили в цьому році? Як ваші гладіолуси?». Якщо однокласниця готується до танцювального виступу, у неї можна спитати: «Як пройшла твоя репетиція?» або «Як буде виглядати твій костюм?». Такі запитання демонструють інтерес до співрозмовника.

Не затягуйте свою відповідь надовго

Розмова подібна грі у м'яч: якщо один гравець тримає в себе м'яч занадто довго, це псує гру. Якщо дитина схильна до тривалих монологів і болісних подробиць, відповідати коротко й змістовно їй допоможе така формула: «Спочатку, потім, потім, нарешті». Її також можна попрактикувати з усією родиною за обідом. Попросіть дитину описати якусь подію її дня, використовуючи дану формулу, наприклад: «Спочатку ми з Мишком перекусили. Потім вийшли покататись на велосипедах. Потім ми грали у футбол. І, нарешті, повернулись і пограли на комп'ютері, поки по нього не прийшла його мама».

Весело проводьте час разом

Найпростіший шлях до цікавої розмови з однолітками чи дорослими – це весело провести час разом. Спільна діяльність створює спільність людей і природним чином веде до коментарів і двосторонніх запитань. Ваша дитина буде зосереджена на веселощах, що дозволить їй розслабитись і забути про свою сором'язливість.