Як упоратися з агресивністю дитини

Батьків завжди засмучує, коли їх дитина огризається без жодної видимої причини. Спроби порозумітися лише посилюють агресивність дитини. Іноді це відбувається епізодично, але іноді затягується на деякий час, викликаючи крайнє занепокоєння не тільки в дитини, а й у батьків. Що ж провокує агресивність?

• Негативні емоції: корінням будь-якої агресивності є негативна емоція, з якою дитина не змогла впоратися самостійно. Агресивну поведінку можуть викликати почуття смутку, страху або самотності.
• Провокуючі фактори: кожна дитина переживає емоції по-своєму, і тому всі діти реагують на них по-різному. Визначте, в яких ситуаціях дитина стає агресивною, й намагайтесь їх уникати. Можливо, вона проявляє агресивність, коли її залишають гратись одну або з іншою дитиною. Можливо, їй страшно, коли мами немає поруч. Спостерігайте, аналізуйте та вживайте заходів.
• Перевантаженість емоціями: дуже часто дитина кусається та щипає тоді, коли їїпереповнюють емоції. У маленької дитини ще не розвинена емоційна зрілість, на даному етапі вона не здатна зрозуміти та впоратися зі своїми емоціями. Можливо, вона відчуває радість або любов, але просто не знає, як їх висловити. Тому вона кусається й таким чином дає вихід емоціям.
• Недавнє потрясіння: народження братика чи сестрички, переїзд в іншу квартиру або місто, перехід у новий дитячий садок або школу – усі ці зміни можуть вплинути на поведінку дитини.
• Поганий приклад: діти дуже спостережливі. Якщо вони бачать, що хтось у родині вирішує проблеми за допомогою агресії, швидше за все, вони переймуть таку поведінку. Намагайтеся справлятися зі стресом спокійно, і дитина братиме з вас приклад.

Як упоратися з агресивністю дитини

• Приділяйте дитині особливий час: якщо дитина пережила якесь потрясіння, дайте їй час звикнути до нової обстановки. Тоді вона буде відчувати теплоту й безпеку, їй буде легше впоратися зі змінами.
• Зробіть так, щоб дитина довіряла вам свої тривоги: ви повинні бути емоційно й фізично доступними, щоб дитина могла звернутись до вас з проблемами, які спровокували її агресивність. Якщо дитина буде вважати, що ви хвилюватиметеся, вона буде замовчувати проблему, і вона залишиться невирішеною.
• Не загострюйте причинно-наслідковий зв'язок: заохочення, осуд, покарання – усе це не допомагає. Причинно-наслідковий зв'язок не діє на дитину в даному випадку. Цим ви можете тільки ускладнити ситуацію.
• Установіть позитивний зв'язок з дитиною: щира розмова може надати відчутну допомогу. Якщо у вашої дитини напад гніву чи агресивності, м’яко подивіться їй в очі, доторкніться до неї. Обійміть її, нехай вона відчує вашу любов. Скажіть, що ви розумієте її почуття, що все добре й ніхто на неї не сердиться. Попросіть дитину розповісти про емоції, які вона зараз переживає.
• Поповнюйте словниковий запас дитини: батьки можуть підказати дитині те слово, яке позначає її емоційний стан. Причиною гніву може бути ситуація, в якій дитину відкинули однолітки, або ситуація, яка викликала збентеження. Дуже важливо дати зрозуміти дитині, що це нормально – відчувати емоції, але не можна давати волю своєму гніву й накидатися на людей чи словесно, чи фізично.
• Слухайте дитину: коли дитина заспокоїться, вислухайте її. Якщо ви уважно вислухаєте дитину, вона відчує захищеність і тісний зв'язок з вами. Це також допоможе батькам краще зрозуміти емоційний стан дитини та фактори, які провокують прояви гніву.
• Допоможіть дитині виплеснути емоції: спочатку діти вихлюпують свої емоції через плач та істерику. Якщо їм перешкоджати, вони перейдуть до фізичної агресивності. Допоможіть дитині знайти спосіб виплеснути свою агресивну енергію. Нехай вона поплаче або покричить. Спорт чи перебування на природі також можуть бути хорошим засобом позбутися гніву й заспокоїтись. Якщо дитина вчасно не виплескує свої емоції, вона перетворюється на вулкан, який може почати виверження в будь-який момент.
• Поділіться вашим сумом з близькими: батьків агресивних дітей часом також охоплюють злість, страх і почуття провини, і тоді їхнє ставлення до дитини стає холодним і байдужим. Усе це впливає на дитину, вона відчуває, як змінилось до неї ставлення та стає ще більш агресивною. Поділіться своїми переживаннями із друзями та близькими. Забудьте про накопичений негатив для того, щоби стати спокійними й готовими до спілкування з розлюченою дитиною.
• Зверніться по професійну допомогу: іноді гнів може бути викликаний чимось більшим, ніж перераховані причини. Якщо всупереч усім вашим старанням ваша дитина продовжує поводитись агресивно, зверніться по допомогу до психолога. Можливо, вона страждає на синдром дефіциту уваги й гіперактивності, зухвалий опозиційний розлад або інше порушення.

У ранньому віці виховувати дитину легше. Не поспішайте, заспокойтесь і запасіться терпінням, так ви зможете допомогти малюку навчитись виражати емоції, відчувати безпеку й умиротворення. Це і є найкращі ліки від агресивності.